Головна

Великодобронська “зелена гілка”

  Зелена гілка відігравала важливу роль в угорських народних звичаях як символ оновлення природи. Меншими гілками прикрашали паркани, ворота, вікна, церкви. Встромлювали зелену гілку також на сільськогосподарських угіддях і в гній, цим самим захищаючи його від шкідників. Звичай освячувати зелену гілку у Вербну неділю відігравав дуже важливу роль у церковному обряді XV століття; «…і нарешті входимо до святої церкви, несучи в руках зелені гілки». (Міклош Телегді) Носіння або ходіння зеленої гілки — це процесія, яка вітала прихід весни співами, танцями, іноді драматичними іграми, яку грали на Великдень, П'ятидесятницю чи Вербну неділю. Її суть полягала в ходінні селом із зеленими гілками чи квітами. Великі та малі дівчата, хлопці шикуються, взявшись за руки парами, тримають свіжу зелену гілку. В кінці рядка дві найвищі дівчини тримають ворота. Обидва кінця ряду у відповідь співає пісню, яка починається словами «Ховайся, ховайся, зелено гілко...», і проходить через ворота. Залежно від того, коли вони грали цю гру, текст містив елементи Великодня чи П’ятидесятниці. Варіанти дитячих ігор здебільшого не прив'язані ні до часу, ні до місця. В одному із варіантів перші три рядки пісні співали у відповідь один одному ті учасники гри, які тримали ворота. Проходити через ворота починали тоді, коли співали слова «Ховайся, ховайся...»

  Етнограф Йолана Бабуш у 1976 році наступне писала про народні звичаї села Лоня в Тисагаті: «Приблизно наприкінці минулого – на початку цього століття святкування Вербної неділі все ще було в моді. Дівчата-відданиці, коли пообідали і погода трохи похолоднішала, ходили по селу з великою зеленою гілкою, прикрашеною стрічками, і співали. «Зелена гілка, зелена гілка, зелений листочок, Відкрий, пане, хвіртку, дай мені через неї сховатись, пройти!» Старші жінки, ще ходили із зеленими гілками; Вони сердиті на нинішніх дівчат через те, що ті забули про цей обряд, бо : "Це був справжній угорський звичай!" Велика Добронь також належить до ландшафту Тисагат, знаходиться неподалік від села Лоня. За описами Йолани Бабуш, тут теж був звичай ходити із зеленою гілкою та співати. Про це пам’ятають навіть старші великодобронські жінки. На жаль, на сьогодні зберігся лише звичай (обряд) прикріплювати зелену гілку до паркану. Але це теж велика річ! Такого звичаю Вербної неділі більше ніде не збереглося. Паркан і ворота, прикрашені зеленими гілками, є звичаєм, пов’язаним із П’ятдесятницею в багатьох угорських місцевостях та регіонах. Наприклад, у селах Трансільванської низовини дівчата часто прикрашають свої ворота зеленню та квітами. Гілка Трійці або зелена гілка, квітковий вінок або навіть квітка в горщику набуває своєї функції в житті дівчини та хлопця. Вони є його невід’ємною частиною, належать до ряду любовних подарунків. 

  «Зелена гілка» на Вербну неділю у Великій Доброні — це не подарунок хлопця дівчині. Батьки ставлять дівчаткам, щоб хлопчики бачили, куди йти поливати у Великодній понеділок. Гості села та журналісти дивуються зеленій гілці, прикрашеній стрічками та кульками. Вулиці Великої Доброні дуже гарне, кольорове, освіжаюче видовище у Вербну неділю. Особливо тоді, якщо на тих  вулицях живе багато дівчат! У Великодобронському ліцеї ще не було шкільної зеленої гілки. Я вважав, що має бути зараз! Після консультації з вчителями початкової школи був розроблений сценарій озеленення. Кожна маленька дівчинка приносить стрічку з написаним на ній її іменем, можливо, гарним віршованим рядком або частиною народної пісні. Вчительки зв’язують стрічки в невеликі пучки стрічок і в супроводі повітряної кульки прив’язують їх до готової гілочки верби, яку я приніс. На мою думку, найкращу зелену гілку можна зрізати з верби. Ось на таку саме гілку в п’ятницю вранці потрапили стрічки та повітряні кульки. Зелена гілка Великодобронського ліцею є особливим, колективним творінням. Ім'я кожної дівчинки на її персональній стрічці. Це не тільки модель дерева життя, це –  символ оновленого життя. Її унікальність і особливість полягає в тому, що вона є символом нинішнього дівочого колективу ліцею. Зелена гілка ліцею «розповідає» хлопцям, що день поливання чекає багато гарних дівчат. Звісно, поливанки, в результаті чого розквітне дівоча краса, відбуватимуться не в стінах закладу, а в домівках кожної дівчини.